Сравнение:
Чи справді імпортувати картоплю вигідніше, ніж вирощувати?

Про причини зростання імпорту, реальний стан справ в українському картоплярстві, складові успіху овочівницького бізнесу, роль планування та обліку, зниження собівартості виробництва, а також про те, чому проблеми українських картоплярів потрібно вирішувати ще «вчора» – читайте в інтерв’ю з Директором виробничо-консультаційної компанії «Заможна країна» Сергієм Душкою!

 

– Сезони 2020-2021 вельми складні для внутрішнього ринку картоплі. Тільки за перше півріччя 2020-го в Україну було завезено близько 500 тис. т картоплі в основному з Росії, Білорусі, ЄС. Чи справді імпортувати картоплю вигідніше, ніж вирощувати?

 Сергій Душка: Цей факт наочно характеризує стан українського картоплярства: там, де присутній системний аналіз та планування обсягів виробництва, такого просто не може бути за винятком сезонів з природними катаклізмами.

 Економіки цивілізованих країн давно виробили механізми регулювання ринку. Приклад: NERG (Організація картоплярів Північно-Західної Європи) рекомендувала в 2020 році скорочувати площі під картоплею для переробки на 15%. Картопляри оперативно перерозподілили структуру виробництва в бік свіжого ринку. Далі просто цифри: ціна на картоплю для переробки за EEX в 2019 -150 євро/т, в 2020 – 50 євро/т, 2021-65 євро/т, а ціна картоплі на фреш-ринку 120-140 євро/т. Це і є планування, до якого вдаються в Європі, передчуваючи перевиробництво. Україна живе в умовах нерегульованого ринку.

 Зміни клімату почалися не рік тому. Українські картопляри виявилися не готовими до цього – врожайність скоротилася через скорочення опадів і відсутність зрошення. Неможливо без поливу отримати урожай, не пошкодивши його механічно і в планові терміни. Зібраний урожай втрачає товарний вигляд в сховищах. На ринок виходить менший обсяг продукції – виникає дефіцит.

 Ця ситуація зіграла на руку трейдерам-імпортерам картоплі, але вона вкрай невигідна вітчизняному виробнику.

 Щодо доцільності імпорту картоплі до України. Маючи розвинене промислове картоплярство – ні. У 2019-2020 рр. Україна також імпортувала чимало картоплі, трейдери налагодили прямі контакти з імпортерами з Росії та Білорусі. Через нерегульовану діяльність «сірих» трейдерів, ринок захлеснув потік неякісної картоплі, яка не тільки продавалася, але і використовувалася в якості посадкового матеріалу, не проходячи перевірки та без сплати податків до держбюджету.

 

– Виробники частково відповідальні за те становище, в якому вони опинилися. Чому фермери не інвестують в розвиток своїх господарств, зрошення?

 Сергій Душка: Перш за все, потрібно порахувати економічну складову виробництва і скласти бізнес-план. Прораховують не тільки технологічну карту вирощування, що включає в себе витрати на добрива, зрошення, насіння. Аналізують повний цикл виробництва, щоб вийти на показник, який демонструє реальні витрати на 1 га виробництва, зберігання і передпродажної доробки. Енергоефективність зберігання, правильне сортування та пакування, логістика, робота з контрагентами – це показники для розрахунку прибутковості картопляного бізнесу.

 Реальної статистики з виробництва картоплі, якої можуть оперувати гравці ринку, в Україні немає. Фермеру потрібні ці дані, щоб спланувати на наступний сезон сівозміну, обсяги закупівлі посівного матеріалу, сортову лінійку і плани продажів. Це почасти пояснює, чому в Україні значна частка картопляного ринку знаходиться «в тіні» і ніким не контролюється.

 Приклад: фермер, звітує про обсяги вирощування і врожайності, здає некоректну статистику держорганам і не відображає реальне виробництво. Так, в північних і західних регіонах України працює безліч особистих фермерських господарств. Але даних по їх виробництву немає. Ось ще один сегмент «сірого» ринку.

 «Дрібниць у картоплярстві немає. «Дрібниці» потім відображаються на збільшенні собівартості виробництва і врожайності»

 

– Ви керували картопляним бізнесом в двох великих проєктах на Дніпропетровщині – «Агро-Овен» (понад 500 га картоплі на поливі і 180 га цибулі) і недавно стартував проєкт «Агроком» (будівництво комплексу по зберіганню і доробці на 30 тис. т). Обидва проєкти успішні. Могли б розповісти про основні складові ефективного овочівницького бізнесу?

 Сергій Душка: Мій девіз – контроль і дисципліна. Перш за все, потрібно налагодити контроль в управлінні підприємством і всіма його підрозділами, врахувати всі витрати, виконання вихідних показників, технологічної карти, плани реалізації продукції, продумати систему звітності персоналу, систему їх мотивації.

 Розглянемо приклад компанії «Агро-Овен», яка входить в десятку найбільших виробників картоплі в Україні. Цей бізнес в компанії працює більше 10 років і, природно, потребував докорінних змін. У сезоні-2019 була проведена його модернізація, що включає в себе впровадження сучасних технологій вирощування, оновлення технопарку, модернізацію складських приміщень. Був переглянутий і принцип підбору насіння. Всі закупівлі проводилися через систему відкритих тендерів. Сумарно це знизило собівартість виробництва.

 Якось голландський картопляр сказав: «Не можете знизити собівартість виробництва картоплі в полі – рухайтеся далі». Тому після покупки якісного насіння, прогресивної техніки, налагодження технології вирощування і збирання, системи зрошення ми зосередилися на обліку і контролі. Налагоджена системах зберігання і передпродажної підготовки, а також грамотна «керуванка» все це так мінімізує витрати – сам того не чекаєш!

 

– Які основні складові успіху картопляного господарства?

 Сергій Душка: Дрібниць тут немає. «Дрібниці» потім позначаються на зростанні собівартості виробництва і зменшенні врожайності.

 50% успіху в картоплярстві – це якісний продукт, який добре зібраний. Решта 50% полягають в правильному зберіганні та плануванні продажів.

 Дуже важливо бюджетувати кожен виробничий етап. У сільгосппідприємств існують періоди так званих фінансових ям. Наприклад, в липні потрібні гроші на збирання врожаю, покупку і ремонт складської і приймальні техніки, а дохід можливий в осінньо-зимовий період. Важливо спланувати бюджет так, щоб розуміти яке фінансування можна направити на реалізацію кожного з етапів і мати на це ресурс.

Овочевий проєкт підприємства «Агроком» реалізується в Магдалинівському районі Дніпропетровської області. Тут дуже родючі землі. У 2020 році «Агроком» побудував першу чергу сховища загальним обсягом 30 тис. т. Системи вентиляції і холодильні установки надала TolsmaTechnik. Будівництво якісних складів здійснила вітчизняна будівельна компанія. Для правильного контейнерного зберігання впровадили технологію, так званого, дбайливого збирання картоплі з використанням англійської збиральної техніки. Її суть полягає в тому, що прибирання картоплі в поле проводиться відразу в контейнер для мінімізації механічних пошкоджень культури, які неминучі при механічному збиранні, перевантаженні і складському прийманні продукції.

 Лінія з доопрацювання овочів, до речі, розрахована не тільки на мийку, а й створення продуктів легкої переробки. Її реалізація запланована вже на наступний рік, якщо свої корективи не внесе пандемія COVID.

 «Якщо розмежувати правила гри на картопляному ринку України, він почне правильно функціонувати»

 

– Багато бізнесменів з інших секторів економіки готові інвестувати в агробізнес, в тому числі в картоплярство. Могли б трохи розповісти про бізнес-план картопляного проєкту з нуля – який мінімальний обсяг інвестицій, яка необхідна техніка, як спланувати такий проєкт?

 Сергій Душка: Потенційний інвестор повинен дати собі відповідь на питання: яка мета інвестицій і який передбачуваний масштаб бізнесу? Інвестори часто хочуть отримати швидкі гроші і чекають окупності через 1-3 роки. Але якщо ми говоримо про великі проєкти в овочівництві, то реінвестиція вкладених коштів можлива, починаючи з 3-го року.

 Оцінювати інвестиції за прямими витратами – неправильний шлях. Потрібно оцінити місткість ринку того продукту, який планується виробляти. Якщо говоримо про культури борщового набору, то місткість ринку картоплі близько 20 млн т, наступні за ним культури – капуста (1,5 млн т), цибуля (1,2-1,3 млн т), морква (800 тис. т) , буряк (600 тис. т). Найпривабливішим є ринок картоплі. Але потрібно розуміти, що ціни свіжого ринку картоплі унікальні і не тримаються тривалий період. Виграє той оператор, який побудує правильну стратегію розвитку бізнесу.

 

– Що ще важливо знати тим, хто ризикне інвестувати в картопляний бізнес?

 Сергій Душка: Починати цей бізнес ризиковано без навченої команди, починаючи з людей, які працюють безпосередньо в полі. Вони повинні знати техніку, вміти на ній працювати. Важлива наявність людей, які відповідають за організацію і управління виробництвом.

 Але найважливіше мати повну картину всіх витрат, розуміння їх доцільності та окупності. В ЄС цю нішу закривають консалтингові компанії, наприклад, нідерландська компанія Delphi надає такі послуги. У нас цього немає – український агроринок сегментований: один гравець реалізує насіння,  не відповідаючи надалі за процес його вирощування, інший, як маркетолог, продає добрива, не розуміючи принцип їх роботи. І навіть ті компанії, які супроводжують інтелектуально клієнтів в плані використання своєї продукції, вирвані із загальної картини агровиробництва. Ми зібрали за 10 років команду фахівців і готові надавати такі послуги нашим підприємствам і фермерам.

 Картопляний бізнес України сьогодні представлений свіжим ринком неякісного продукту. Це пов’язано з відсутністю стандартів якості. Вони повинні встановлювати чіткі розмежування щодо того, який товар реалізується на свіжий ринок, до якого моменту втрати якості він є товаром, а не сировиною для переробки. Також важливо вирішити проблему утилізації. Якщо ми розмежуємо правила гри на ринку, він почне правильно функціонувати.

 

– Наскільки складно займатися трейдингом овочевої продукції на українському ринку?

 Сергій Душка: Трейдинг овочів завжди буде рентабельним. Але важливо не просто купувати і перепродувати, а аналізувати ринок, прогнозувати сезонність продажів, знати нюанси роботи з великими клієнтами. Такий бізнес буде завжди, умовно кажучи, купувати за гривню, а продавати за дві. Але робити це потрібно професійно. Наприклад, для роботи з рітейлом необхідний пакет документів. Не будь-який трейдер може його підготувати. Якщо бути одночасно і трейдером, і виробником, можна створити замкнутий логістичний ланцюжок, отримавши максимальний прибуток.

 

– Багато виробників скаржаться на складності роботи з торговими мережами …

 Сергій Душка: Заробляти гроші завжди складно. Упевнений, що сегмент дрібного і середнього українського фермерства з часом прийде до об’єднання. У Європі вже давно створюються торгові кластери. Відбувається це тому, що там істотно менший земельний банк, ніж в Україні. Ми можемо запозичити цей досвід. Але виникає питання ємності ринку через обмеженість експорту в ті ж країни ЄС. Розвивати великий бізнес потрібно під конкретний обсяг подальшої реалізації продукції.

 «Замкнутий овочівницький ланцюжок на шляху доставки продукції споживачеві дає можливість бізнесу заробити гроші на всіх етапах»

 

– Як повинен виглядати ідеальний овочівницький ланцюжок на шляху від поля до споживача?

 Сергій Душка: Ринок змінюється щорічно. Важливо підлаштовуватися під тенденції, аналізуючи і прогнозуючи його розвиток на кілька років вперед. Перспективними для України є закриті цикли, коли виробник бере на себе і роль трейдера. За рахунок цього мінімізуються витрати на зберігання, упаковку, транспортування продукції і укладаються прямі контракти з торговельними мережами. Це дає можливість бізнесу заробляти гроші на всіх етапах. Додаткова вартість продукції в даному випадку залишається у виробника.

 

– Тобто, Україні необхідно створювати спеціальні кластери, які об’єднували б виробників овочів з логістами і трейдерами?

 Сергій Душка: На жаль, Україна ще не готова до цього. Дрібні виробники мають хорошу рентабельність і не бачать необхідності об’єднуватися в кластери. Стимулом стане втрата прибутковості. Вважаю, що це трапиться через 3-5 років.

 «Дефіцит картоплі в торгових мережах України можливий вже в лютому»

 

– Який Ваш прогноз розвитку українського ринку на найближчу перспективу? За рахунок якої продукції будуть задовольнятися потреби ринку вже цієї весни, через 1-3 роки?

 Сергій Душка: Мені відомі кілька операторів ринку, які в своїх сховищах мають гідний запас продукції. Судячи з останніх даних, озвучених Українською асоціацією виробників картоплі (УАВК), більшість українських складів порожні. Якщо це дійсно так, то в середині лютого ми побачимо дефіцит вітчизняної картоплі в торгових мережах. Певна частина ринку буде закриватися дрібними виробниками, але ніша, яка працює з якісною продукцією, буде закриватися за рахунок імпорту. Дати точний прогноз розвитку ринку складно через локдаун і пандемію коронавірусу.

 Навіть якщо Україна буде імпортувати картоплю в 2021 році, важливо щоб УАВК спільно з компетентними державними органами детально опрацювали питання контролю якості продукції, що імпортується. Потрібно враховувати, що європейські виробники в минулому році скоротили частину виробництва промислової картоплі і продукції для галузі переробки, збільшивши частку для свіжого ринку. Якщо в торгові мережі України реалізовуватимуть імпортну картоплю для переробки, то потрібно розуміти – це сумнівної якості продукт. Картопля для переробки в ЄС зберігається насипом, отримує при цьому значні механічні пошкодження. За допомогою регулятивних заходів потрібно вводити обмеження і контролювати імпорт картоплі.

 Щоб довгострокові прогнози були сприятливими, необхідний розвиток галузі і систематизація ринку. Українське картоплярство знаходиться в критичному стані. При цьому у нас є величезний потенціал для розвитку. Але розкрити його неможливо без інвестицій і держдопомоги.